Чи є сумісними такі поняття як "війна" і "кохання"?
Адже війна – то про смерть, а кохання, – то про життя. Втім, незалежно від випробувань, які випали на долю українців, зокрема, військових, вони не перестали бути людьми, а отже не втратили здатність кохати. Якби про кохання можна було б говорити лише однією мовою, це була б мова української поезії.
«Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями…» ( Т. ШЕВЧЕНКО)
"Скільки років кохаю,
а закохуюсь в тебе щодня..." (Л. Костенко)
"Я жив би з тобою на дикому острові
чи в затінку кришталевої люстри
бо жити з тобою — нормально і просто
й життя не минає пусто..." (Ю. Іздрик)
"Мені ти приснилась давно,
ввійшла ти у думи мої.
Я море люблю, бо воно
нагадує очі твої..."(В. Сосюра)
Війна зачепила кожного з нас. Зараз ми вчимося жити по-новому: вбивати ворогів і народжувати дітей, оплакувати загиблих і плакати від щастя на власному весіллі, змінювати цивільний одяг на військову форму і хід історії, підтримувати тих, хто втратив найрідніших і своє ментальне здоров’я у відносній нормі. Ми мріємо, віримо і все це з почуттям кохання!!! Де є кохання, там є життя!
[media=]